Тетяна Горбатова
Перш ніж розглянути особливості вживання слова "MIР'" у творчості Некрасова, необхідно окреслити коло його значень у фольклорі. Цінний для вивчення цього поняття матеріал міститься в прислів'ях і приказках, зібраних Володимиром Далем.
У свідомості народу "мiр'" співвідносився з природними об'єктами (хвилею, горою, морем, виром), що володіють такими ознаками, як масштабність, сила, велич. Крім того, подібна паралель дозволяє зробити висновок про початкової даності, природності і нескінченності "Мiра". Такий порядок життя існує здавна, він вже став традицією і не підвладний часу, його міць величезна, його можливості невичерпні. Це підтверджується і іншою групою прикладів, в якій даний концепт самоцінний і не потребує порівнянні з природними началами: "У Мiра животи і тонкі, та борги"; "Мiр' за себе постоїть"; "Хто більше Мiра буде!"; "Мiра НЕ перетягнеш ".
В одному зі своїх значень мiр' протиставлений бенкеті ("Багатий в бенкет, убогий в мiр'"; "І в бенкет, і в мiр', все в одному") і пов'язаний з ідеєю жебрацтва, юродства, мандрівництва. Проте іноді ці поняття уподібнюються один одному: "У мiру, що на п'яному бенкеті"; "У мiру, як у бенкеті: всього багато (і добра, і лиха)". Тут, мабуть, знаходить своє вираження така тема, як "багатогранність, наявність як позитивних, так і негативних якостей, суперечливість". У мiре співіснують добро і зло, правда і брехня, він не ідеальний. Про це свідчать і інші ілюстрації ("Мiр' у злі"; "На що мiр' ні зінет, то й гине" - про заздрість).
Тим не менше у "житті мiром", звичайно, є свої моральні цінності: толерантність, взаємодопомога, співчуття, людяність ("З мiру по нитці, голому сорочка", "У мiре жити - з світом жити"; "Вали на мiр': мiр' всі знесе "). Мiр' наділений великою владою, над ним - тільки цар і Бог, люди ж не маю права судити його. Людина усвідомлює себе не вільною особистістю, а частиною громади, від волі якого вона повністю залежить: "Де (що, як) мiр', там (то, так) і ми"; "Як мiр' - тобто похочет, поволік, поряду, поставить , засудить ".
Переваги і недоліки кожного індивіда - це достоїнства і недоліки всього колективу ("На мiру винних не знайдеш"; "У мiру винуватого немає"). Гріх однієї людини поширюється на інших членів громади: "Один злодій всьому мiру розорення"; "Злодій краде, а мiр' журиться". У цих прислів'ях важливий не їхній прямий сенс, а підтекст: погано не стільки те, що в мiре є злодій, скільки те, що в мiре є злодійство як порок, як зло.
Громада не випадкове зібрання людей. Це чітка система, яка діє за своїми законами. На чолі її стоїть староста ("І мiр' не без начальника"; "Мiр' без старости ватага"), але він виконує лише організуючу функцію, влада ж належить більшості.
Отже, аналіз вищенаведеного матеріалу з словника В. Даля показує, що ставлення людини (народу) до "мiру" може бути як поважних, смиренним, так і іронічним - в будь-якому випадку "мiр'" є дуже важливу, непорушну життєву реалію (про що яскраво свідчить, крім усього іншого, кількість прикладів). "Мiр'" - знак певного типу свідомості, не індивідуалістичного, а колективного, соборної (кожна особистість сприймається як частина цілого, і лише в цьому контексті вона має цінність).
Принципи "життя мiром", її ідеали виявляються дуже близькі прагненням Некрасова. Це яскраво відображає його листування з Тургенєвим, Боткіним, Толстим. Виявляється це й у художніх творах поета. Тема "життя мiром" не стане головною в них. Однак вона завжди буде присутній підспудно, ускладнюючи основну колізію. Зміни, пов'язані з християнською і народною традицією, ідеали соборності будуть так чи інакше стикатися з темами мандрівництва, співпраця, подвижництва, мучеництва, віри.
Мені хотілося б зупинитися більш докладно на аналізі значень слова "мiр'" в поемі "Кому на Русі жити добре".
Поп в однойменній главі розповідає мандрівникам про своє становище після 1861 року, порівнюючи його з минулим, дореформеним. Примітно, що, говорячи про себе, він передає життя всієї Росії того часу. Така особливість характерна для багатьох персонажів "Кому на Русі жити добре": особиста, індивідуальна доля є невід'ємним елементом загальної, колективної життя. Герой поеми виділений, щоб яскравіше підкреслити його приналежність "мiру".
У промові попа слово "мiр'" (і похідні від нього) з'являється неодноразово. Розглянемо ці випадки.
Попу поправка добра,
Мирянам свято святом.
Живи з одних селян,
Збирай мирські гривенки ...
У цих прикладах основне значення слова ("сільська громада") доповнюється такими відтінками: мирське життя протиставляється монастирської, а "мiр'" представляє собою прихід певної церкви.
Болящий, вмираючий,
Народжуються в світ
Не обирають часу ...
У даному контексті локальний "мiр'" ("громада") набуває значення іншого слова, близького йому по звучанню, але сильно відрізняється за своєю семантикою. "Мiр'" розростається до "миру" з характерними для нього значеннями "всесвіт", "земну кулю, люди, населення земної кулі". "Мiр'", таким чином, є усталена форма буття з властивими їй особливостями. Закони такого життя універсальні - вони не залежать від часу, поширюються на все і вся, не знаючи винятків.
Особливо цікавий наступний приклад:
Все в світі мінливе,
Минеться і самий світ ...
За своєю всеосяжність він багато в чому близький до попереднього, але в нього є й деякі особливості. Перша частина цитати ("Все в світі мінливе") близька прислів'ю "У мiру, як у бенкеті: всього багато (і добра, і лиха)" зі словника В. Даля з характерним семантичним відтінком суперечливості, багатогранності. Друга ж частина суперечить виділеним нами раніше аспектам даного значення слова. Відповідно до матеріалом тлумачного словника Даля, "мiр'" - одвічний закон життя, він був, є і буде. У тексті поеми з'являється невпевненість в його безсмертя. З чим це може бути пов'язано? Слова ці вимовляє поп. Можливо, скасування кріпосного права породила в ньому сумнів у стійкості "Мiра". Адже кожна реформа, якою б вона для людини не була - позитивної чи негативної, психологічно переживається дуже складно. Будь-який поступово пристосовується до життя, звикає до певного її ритму, відповідно до цього будує подальші плани. Нововведення вибивають грунт з-під ніг, створюють відчуття нестабільності в майбутньому. Подібний образ Росії як втраченого за гріхи раю створюється і в мові поміщика Оболта Оболдуева. Після реформи 1861 року починається руйнування традиційних патріархальних устоїв, йде поезія садибних, "дворянських гнізд", настає епоха розвінчання цієї утопії.
Кілька разів "мiр'" з'являється в частині "Селянка":
У німця - хватка мертва:
Ще не пустить по світу,
Не відійшовши, смокче!
Послала діток по світу ...
Дані приклади відповідають виділеним нами раніше відтінкам значення: "жебрацтво, юродство, мандрівництва".
Я світу в ноги кланявся,
Та світ у нас який? -
розповідає свекор Мотрони Тимофіївни.
Тут "мiр'" безпосередньо означає "селянська сходка; збори для вирішення важливих питань".
- Виконаємо наказане! -
Сказав мирянам староста ...
У цьому прикладі на перше місце виступає ієрархічність світу, чіткий розподіл у ньому соціальних ролей. На чолі громади стоїть староста, і, хоча він править світом не одноосібно, останнє слово в суперечках все ж таки залишається за ним. Номінація "миряни" вживається, як ми пам'ятаємо, і в мові попа, але тут немає протиставлення мирської і монастирського життя. Таким чином, можна зробити висновок про те, що в різних контекстах слово "мiр'" викликає дуже різноманітні асоціації.
Немає в солдатки-матері
У всьому світі дружка!
Дана цитата - ще одне, поки не зазначене нами значення. Взагалі, для мови Мотрони Тимофіївни характерне досить вузьке, конкретне по суті своїй вживання даного поняття (на відміну від того ж попа, в оповіданні якого "мiр'" универсализируется). Проте тут "мiр'" використовується не просто для номінації певного явища дійсності; слова героїні набувають узагальнений характер. Це не "попівський" "мiр'" в значенні "всесвіт; земну кулю, його мешканці" (такого тлумачення сильно заважає відмінювання), але і не просто "мiр'" в локальному значенні "громада".
На відміну від попа і поміщика, у Мотрони Тимофіївни немає відчуття краху "Мiра", є, швидше, впевненість у початковій його непогрішимості. Впевненість ця найбільш яскраво проявляється у фіналі голови, де тема жіночого горя набуває фатальний, нерозв'язний характер. "Бабина притча" ще раз побічно характеризує "мiр'" - він далеко не ідеальний. Але крім цього вона констатує і непорушність його законів (нехай недосконалих), непорушність патріархальних традицій.
У "Послідок" "мiр'" вживається у своєму основному значенні "сільська громада" виключно для номінації даного факту:
1) "зібрався світ, галасують!";
2) "Луга-то (ці самі), / / Та горілка, та з три короби / / Пообіцявши то й зробили, / / Що світ вирішив помалчівать ...";
3) "Довгенько думав світ";
4) "упрешся - світ розгнівався той, / / А світ дурень - доймет!";
5) "І світ давно б рушився / / Без розуму панського ...";
6) "Скажи спасибі, Влас Ілліч: / / Я світу порадел" та інші.
Контекст тут не несе негативної оцінки (за винятком, мабуть, прикладів № 2 і 4). Однак сюжетний та ідейний рівні спрямовані на розвінчання "ідеальності" світу, на виділення слабких його сторін. Громада ласа на матеріальні блага, заради них багато членів її готові поступитися честю, гідністю. За горілку, подарунки і обіцяні землі вони погоджуються розігрувати перед князем качатини комедію: робити вигляд, ніби кріпосне право повернуто. Староста Влас Ілліч відмовляється від цього, кажучи, що не може "на запити безглузді / / відповісти. Безглузді / / Накази виконувати ". Однак він не в силах вплинути на вирішення всього "Мiра", хоча і є його головою (згадаймо прислів'я зі словника Даля).
Окремо слід розглянути вживання даного нас слова в заголовку "Бенкет на весь світ". На певному етапі роботи над поемою (до 1847 року) Некрасов хотів закінчити подорож селян зустріччю з Мотрею Тимофіївною і з Савелієм. "Бабина притча" та оповідання богатиря кинули б на всі попередні події особливий, безвихідно трагічний відблиск. Однак у подальшому автор переглянув композицію поеми, зробивши деякі сюжетні перестановки і прийнявши остаточне рішення про заключній главі, яка стала оптимістичною. Її життєстверджуючий пафос яскраво відбилася в назві. "Мiр'" тут уподібнений "бенкеті", що в принципі не суперечить народної традиції. Це уподібнення вносить до значення основного концепту теми "наповненості життя", "радості", "свята", причому не стільки в їх побутовому, скільки у філософському сенсі. Адже саме в цій частині поеми ми вперше зустрічаємося з Грицем Добросклонова, на якого Некрасов покладає величезні надії. Поява цього героя (і подібних до нього людей) асоціюється з набуттям Росією справжнього щастя, спасіння. Ось звідки виникає ця ідея "Мiра" як "бенкету", тобто веселощів, багатства, гостинності, урочистості.
П о д в е д е м і т про р і. У тлумаченні значення слова "мiр'" Некрасов, як ми бачимо, спирається на народну традицію. Громада - непорушний порядок життя, встановлений здавна. У поняття це включається і природа (особливо явно це відбувається в "Пролозі"), але все ж поета більше цікавить коло соціальних асоціацій. Характерною рисою його творів є те, що слово "мiр'" практично не використовується лише в основному своєму значенні; в різних контекстах воно народжує різні асоціації. Більшість з них не виходить за межі традиційної народної культури. Однак деякі за своєю семантикою максимально розширюють межі локального значення "громада", універсалізує, поширюються на весь народ, усю Русь (як синоніми до нього використовуються такі слова, як "ми", "вотчина", "вахлачіна", "люди добрі" , "мужики", "народ", "царство мужицьке", "Гаряча російське селянство").